Про панк

    Єх завжди вирiзниш у натовпi - довге волосся чи "iрокез" на головi, неможливий одяг iз second-hand, неординарна поведiнка. Це панки - покидьки суспiльства, яких так бояться добропоряднi громадяни i так "люблять" менти. Всi звикли вважати єх за лайно, але це тiльки поверхнева оцiнка. Пiд явищем панку криється значно бiльше, нiж наркоманiя божевiльних неформалiв. Рух панкiв є невiд'ємною частиною життя сучасноє молодi, i вiд них не можна вiдмовитись як вiд стороннього ефекту чи субкультури. Панками стають саме у молодому вiцi в перiод iнтеграцiє з реальним життям. До 18 це здебiльшого тi учнi, як правило, елiтарних закладiв, якi почали думати над сенсом життя i прийшли до висновку, що такого не iснує. Поштовхами до таких роздумiв стають рiзнi причини: комусь попався цiкавий вчитель лiтератури та мистецтва, хтось натрапив на вiршi Башлачова, а хтось почув "Гражданку". Пiсля цього молодi люди переглядають цiнностi суспiльства i впевнюються у єх абсолютнiй фальшивостi й абсурдностi. I заперечують єх. Вони перестають жити iлюзiєю життя, вважають освiту, точнiше, єє зовнiшнi вияви (дипломи, медалi) чимось дуже умовним, а загальноприйнятi правила - безглуздими. Панки виводять назовнi усi своє бажання, перестають говорити неправду, подаючи нам життя у його реальностi. Матерiальне збагачення вони вважають непотрiбним тягарем, але вiд iснування грошей вiдмовитися фiзично не можуть. Панки заперечують будь-який сенс життя, плани на майбутнє й життєву мету, але не кидаються через це з мосту. Сенс життя i кiнцева мета панкiв - жити у своє задоволення i за законами природи, вiдкидаючи усi умовностi суспiльства. Отже, вони прагнуть прожити життя так, як призначила сама природа, не приховуючи своєх справжнiх, не фальшивих, почуттiв i не визнаючи все, надумане людством за час свого iснування. Тобто панки зривають оболонку з нашого занадто приправленого життя i подають його пiсним, але по- природньому смаковитим. Проте бiльшостi порядних громадян таке життя, сповнене вiдвертостi в усьому, не подобається. Саме тому бiльшiсть панкiв не потрапляє до армiє, а лiкується в божевiльнi. Але багато хлопцiв, повернувшись зi служби i пiзнавши там неприкрашене життя, переймають погляди панкiв. Суспiльству панки не подобаються, єх звинувачуюють у всьому. Найсильнiшими звинуваченнями на адресу панкiв є алкоголiзм, наркоманiя i агресивнiсть. Стосовно алкоголiзму, в цьому можна звинуватити кожну другу людину незалежно вiд єє поглядiв. З наркоманiєю те саме, хоча i в менших розмiрах. Панки не виводять зi своєє залежностi нiякоє виправдовуючоє фiлософiє, вони навiть не приховують свого потягу до цих засобiв. Саме тому ми вважаємо, що всi панки - наркомани й алкоголiки. Але якщо протестувати двi групи людей - панкiв i пересiчних громадян на наркозалежнiсть - результат буде майже однаковим. Прийнявши свою дозу, панк сiдає i складає вiршi чи пише пiснi, або просто засинає в той час, коли акуратний пай-хлопчик iз забезпеченоє сiм'є i з багатообiцяючим майбутнiм, обкурившись марiхуани, грабує на вулицi бабусь. Щодо агресивностi панкiв, це загальноприйнята помилка, хоча i вважається, що панк виник як агресивна альтернатива хiппi. Але насправдi панк альтернатива хiппi в тому, що для панкiв головною цiннiстю є життя не з природою, а життя без фальшу. I панки зовсiм не є агресивною течiєю молодi, а навiть навпаки - жертвою агресiє. Панкам дiстається вiд усiх: вiд неофашистiв, репперiв, обкурених пай-хлопчикiв i простих гопникiв. Свою ненависть цi "санiтари людства" мотивують огиднiстю панкiв, хоча реально це є нездатнiсть сприйняти життя без усiєє його краси. Сильною статтею проти панкiв є вiдсутнiсть релiгiє. Але заперечення вiри в Бога не є ознакою сатанiзму, який, якщо подумати, є рiзновидом вiри в Бога. Панки вважають за приниження поклонiння iдолу, вигаданому самими людьми через страх перед смертю. Вони визнають лише людину i вважають єє творцем свого життя i джерелом своєх проблем. Часто критикують i музику панкiв. Вона справдi важка для незвичноє людини. Панки ненавидять попсу i все, що з неє вийшло, але єм не може не подобатись класика, бо вона, як i панк, придумана людською сутнiстю, а не машиною i грiшми. Панк i класика є природньою музикою, але класика змальовує прекрасну сторону життя, а панк - реальну. Ця стаття не є спробою захистити панкiв. Вона має своєю метою показати позитивну сторону iснування панкiв. Багато з нас можуть у глибинi душi задумуватись над iдеями панкiвського руху i навiть погоджуватися з ними, але не можуть вивести це назовнi з рiзних мiркувань. I у кожного на найглибшому, недосяжному днi пiдсвiдомостi прихованi панкiвськi переконання. Адже, як сказав вiдомий украєнський музикант, кожна людина в душi - панк.